«Туризм як метод народної дипломатії» - такою була тема круглого столу, організованого у Львові в Інституті економіки й туризму. Треба визнати, ця тема не виникла стихійно як вияв чиїхось політичних амбіцій чи комерційних інтересів. Науковці вищих навчальних закладів, керівники провідних туристичних фірм Львівщини, організації, що координують зусилля турфірм, представники обласної та міської влади не перший раз обговорювали роль туризму в розрізі соціокультурного обміну різних народів. У місті вже давно йде серйозний пошук конкретних шляхів промоції України, аби вона стала привабливою для сотень тисяч туристів з усіх континентів. Адже лише тоді туризм повною мірою виконуватиме покладені на нього надії - привносити чималі кошти до державної скарбниці. Наскільки це реально - говорять цифри: у Франції, світовому центрі туризму, в 2005 році побувало 75 млн. туристів, прибутки від того - мільярдні. Україну відвідали минулого року 15,6 млн. гостей, але в готелях обслуговували лише один мільйон відвідувачів... Узагалі ж, як підрахували фахівці, за добу перебування в нашій країні іноземець витрачає близько 100 євро. Не так багато, як у країнах, визнаних туристичними мекками, хоча й для наших небагатих місцевих бюджетів це - суттєвий додаток.
Отже, як привабити туриста в Україну, як спрямувати природну гостинність наших краян у корисне русло, - щоб і гості залишились задоволеними, й готелі були наповнені на всі 100 відсотків, і робочі місця в туристичній галузі приносили достаток в українські сім’ї, - питання досить серйозне.
Якщо раніше туристичний потік був більш-менш урегульованим, але непрогнозованим, то тепер над його неухильним нарощенням і спрямуванням працюють цілі наукові кафедри - застосовують сучасні технології, зважають на напрацювання організаторів туризму в інших країнах. Виник навіть новий науковий термін - «філософія туризму». Стосовно України напрям цих новітніх філософсько- практичних ідей - це формування позитивного іміджу нашої Батьківщини й, звичайно, інтеграція в широкий світ, в європейську сім’ю. Як ніщо інше служить цим цілям ота сама народна дипломатія, якій навчають нині студентів - майбутніх організаторів туризму. Жоден керівник туристичної фірми не візьме тепер на роботу молодого працівника, якщо він не знає мінімум двох іноземних мов. Відтак, в Інституті економіки й туризму, приміром, для обов’язкового вивчення - дві іноземні мови, до того ж одна з двох (польська чи чеська) на вибір. Викладачі поділились спостереженнями: їхні студенти знаходять час, аби вивчати не одну мову на вибір, а одночасно дві! Претендент на роботу в туристичній галузі повинен бути на «ти» з комп’ютером та іншою оргтехнікою. Звісно, він повинен бути підкований в економічній, математичній, медичній, природничій та гуманітарній сферах. Студенти вивчають такі невідомі колись їхнім старшим колегам-аматорам спеціальні дисципліни, як туристична картографія, туристичне краєзнавство, народознавство, міжнародний туризм із туристичними ресурсами, рекреаційна географія, технологія гостинності, порядок перетину кордону, якість товарів і послуг та багато інших.
Учасники круглого столу надзвичайно тепло й лірично говорили й про такий засіб справді народної дипломатії, як... страви національної кухні. Студенти вивчають особливості харчування народів світу, вчаться складати меню, отримують знання харчових технологій. Добрі страви для гостя допоможуть йому відчути себе як удома й, водночас, потішать його родзинками української, галицької кухні. Навіть чай у різних країнах готують і подають по-різному, навіть розмовляти з іноземцем потрібно, дотримуючись правил міжнародного етикету. Хочеш працювати в туризмі - вчися! Такий основний висновок учасників круглого столу має під собою величезне підґрунтя.
Визнали й таке - придбавши туристичний продукт, турист хоче отримати цілий пакет послуг: і вже згаданий ритуал споживання їжі, й приємні враження від інфраструктури та обслуговуючого персоналу, й, звичайно, нові знання про країну. Навіть провести екскурсію гід нового покоління має так, аби пам’ятки архітектури минулих століть перестали здаватись мертвими, а наповнились голосами, піснями, легендами, обрядами колишніх мешканців. Тоді іноземець відчує, що Україна - країна багата на славні звичаї, непересічних особистостей, переконається, що варто нас пізнати й полюбити. От як ті ж «східняки», заспівавши разом із галичанами щедрівок і колядок, походивши з вертепами й посидівши за святковими столами, шукають і не знаходять підтверджень піару про агресивність мешканців західних областей України. Це - прекрасний приклад народної дипломатії.
«Наука про туризм, - стверджує ректор Інституту економіки й туризму Ігор Бочан, - в Україні поки що на стадії становлення. Досягнення людського розуму, поява більшої кількості вільного часу, глобалізація виробили потребу в туризмі. Кожен, хто вирішив присвятити себе туристичній галузі, повинен бути гідним представником української держави, щоб він міг завдяки своїм професійним якостям, особливо методами народної дипломатії, примусити світ сприймати Україну із захопленням і пошаною. А гарне враження від нашої батьківщини - це й майбутні інвестори, й наукові та культурні контакти, це, зрештою, наша інтеграція до найрізноманітніших міжнародних структур».
Понравилось? Тогда подписывайтесь на новости сайта в соцсетях ВКонтакте
|
