Реформування економіки, становлення ринкових відносин та відповідного механізму господарювання в Україні зумовило надзвичайне загострення проблем екологозбалансованого розвитку курортно-рекреаційних територій.
Вирішення проблем рекреаційного природокористування на місцевому рівні ускладнюється відсутністю правової бази, яка регламентує і розмежовує повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Місцеві органи влади уповноважені попередньо розглядати плани використання природних ресурсів на своїх територіях, але вони не мають достатніх повноважень для прийняття рішень з проблем рекреаційного природокористування. Нормативні документи, що регламентують територіальне планування на місцевому рівні, складені на основі галузевого підходу до оцінки природних ресурсів. Вони не враховують агломераційний ефект, що виникає в результаті територіальних поєднань природних ресурсів і не включає оцінку природно-ресурсного потенціалу територій для визначення допустимого антропогенного навантаження на природні екосистеми.
Відповідно це вимагає розробки та впровадження процедур екологічного аудиту на базі еколого-економічної діагностики території.
Особливо це стосується тих природно-рекреаційних територій, економічна віддача від яких дуже значна. Однак, на сьогодні головне питання-це розробка системи заходів щодо їх екологічного оздоровлення, оскільки, слід відмітити певний дисбаланс в розвитку рекреаційних території та їх подальшій забудові. Разом з тим, аналіз сучасного стану та тенденцій розвитку курортно-рекреаційних територій взагалі свідчить про зниження їх оздоровчої функції.
Суб’єктом аналізу і оцінки курортно-рекреаційних територій виступають місцеві органи влади і це дає можливість врахувати при плануванні соціально-економічного розвитку територій різного адміністративного рангу інтереси відповідних ресурсокористувачів .
Для подолання депресивних тенденцій розвитку курортно-рекреаційних територій пропонуються наступні заходи:
- формування організаційно-економічних передумов, які слугуватимуть каталізатором процесів ресурсного відтворення через розвиток місцевих фінансів;
- цільове акумулювання певної суми інвестицій на охорону навколишнього середовища і раціональне використання природних ресурсів для забезпечення екологозбалансованого розвитку території
Обґрунтовано, що в основі екологічної політики в сфері рекреаційного природокористування повинна стати ідеологія рентного оподаткування. Вищезазначене, без сумнівів, потребує доробки теоретико-методичних та прикладних аспектів щодо екологізації фінансового механізму розвитку курортно-рекреаційних територій.
З урахуванням вищезазначеного необхідно констатувати про доцільність деяких доповнень до чинної законодавчо-правової бази стосовно фінансових важелів екологічного розвитку курортно-рекреаційних регіонів України. Нові ринкові методи природокористування, у тому числі в контексті рентних відносин, вимагають розробки і впровадження економічних механізмів регулювання природокористуванням , в тому числі і на місцевому рівні.
Понравилось? Тогда подписывайтесь на новости сайта в соцсетях ВКонтакте
|
