Туризм, як відкрита система, взаємодіє з соціально-економічною системою регіону, тому що на його території розміщені об'єкти туризму, сформована відповідна інфраструктура. Для підвищення ефективності такої взаємодії обох систем необхідно державне регулювання та управління.
Вступ. Регіони України відрізняються різноманітністю територій та рекреаційними ресурсами, природно-кліматичними умовами, традиціями й іншими особливостями, що визначають унікальність кожної конкретної області, району. Останнім часом регіональна політика у сфері туризму стає актуальною та значущою, тому що ця сфера, як показала практика, здатна вирішувати задачі соціально-економічного розвитку певного регіону. Необхідність розробки власної політики в сфері туризму для кожного регіону визначається можливостями даної галузі вирішити соціально-економічні проблеми: поліпшити інфраструктуру, забезпечити зайнятість населення, поповнення місцевого бюджету, здолати непропорційність розвитку районів регіону таке інше. Пріоритети, принципи, мета і задачі політики в сфері туризму визначаються у межах концепції и програми розвитку туризму в регіоні.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Інтерес до проблем розвитку туризму та його регулювання й управління з боку держави як на макро-, так і на мікро-рівні с кожним роком зростає, що відображено в працях вітчизняних і зарубіжних вчених. Так, проблеми розробки механізму управління підприємствами туризму розглядаються в роботах Дем'яненка СР., Круглова М.І., Герасименка В.В., Балабанова 1.Т.; проблемам організації туристської діяльності присвячені роботи Амоші О.І., Данильчука В.Ф., Кифяка В.Ф., Кліяненка Б.Т., МальськоїМ.П., Цибуха В.І., Федорченка В.К. та інш.
Мета. Метою публікації є виявлення соціально-економічних особливостей взаємодії сфери туризму з економікою регіону для того, щоб визначити вплив даної галузі на розвиток регіону.
Виклад основного матеріалу. Туризм, як відкрита система, взаємодіє з соціально-економічною системою регіону, тому що на його території розміщені об'єкти туризму, сформована відповідна інфраструктура. Для підвищення ефективності такої взаємодії обох систем необхідно державне регулювання та управління.
На розвиток регіонів впливають багато факторів та умов (природних, економічних, соціальних, політичних та ін.), тому рівень розвитку регіонів неоднаковий. Основна причина цього - різні цілі розвитку регіону (підвищення життєвого рівня на-селения за рахунок економіки) і туризму (відновлення та розвиток духовних і фізичних сил людини).
Важливий фактор, що впливає на формування туристських потоків, - рівень матеріального благополуччя населення. Виходячи з аналізу основних показників соціально-економічного розвитку регіонів, можна зробити висновок, що між загальноекономічними показниками розвитку регіонів і показниками розвитку туризму відсутня пряма залежність. Іншими словами, відсутня пряма залежність між рівнем розвитку економіки регіону й рівнем розвитку туризму. Разом з тим, виходячи із системного подання кожної територіальної одиниці, туризм - складова частина регіональної соціально-економічної системи, тобто іманентний їй, тому відсутність між ними зв'язків говорить про ірраціональність їхньої взаємодії.
Слід зазначити, що туризм, розвиваючись, робить прямий і непрямий вплив на економіку регіону. При прямому впливі витрати відвідувачів безпосередньо формують доходи підприємств сфери туризму, а при непрямому - прямий вплив туризму генерує рзостання попиту в сполучених галузях. Наприклад, готелі користуються послугами будівельників, комунальних організацій, банків, страхових компаній, виробників харчових продуктів й ін.
Виникає ланцюжок «витрати - прибуток -...- витрати».
Прямий вплив туризму в основному проявляється на національному рівні через держбюджет, платіжний баланс і характеризується такими показниками, як частка туристських витрат і частка податкових надходжень від туризму у ВВП.
На регіональному рівні більше помітний непрямий ефект, що оцінюється за допомогою мультиплікатора як показника туристських витрат у регіоні - число вкладень грошей туристами в місцеву економіку, при яких кошти були фактично витрачені в приймаючому регіоні.
Більша частина витрат доводиться на дестинацію, де чим вище комплексність туристичних послуг, тим більше попит на послуги суміжних галузей і видів діяльності. Однак зовнішній, сприятливий економічний ефект від туризму в регіоні фактично виявляється помітно менше. Це пов'язане з перевищенням екологічного навантаження на туристсько-рекреаційні комплекси, що руйнують природу, відтоком регіональних ресурсів, що мають стратегічне значення, у сферу туризму, що загострює соціально-економічні проблеми регіону. Звідси виникає необхідність планування, прогнозування й регулювання граничних значень потоків туристів, пропускної здатності самих об'єктів.
Виявлений загальний характер впливу туризму на розвиток регіону необхідно включати в плани розвитку туризму для своєчасного вживання заходів по попередженню появи або зниження негативних факторів і посилення впливу позитивних і враховуватися в нормативно-правових документах.
З погляду туристської привабливості адміністративно-економічний регіон, як правило, не представляє інтересу для відвідувачів. Привабливість такого об'єкта визначається наявністю природних, історичних, соціально-культурних й інших визначних пам'яток, розташованих компактно, доступно, зручних для огляду, з високо розвитою інфраструктурою обслуговування.
Основними елементами туристської пропозиції є наявність природних ресурсів і культурної спадщини й рівень стану й розвитку в регіоні матеріально-технічної бази, що обслуговує гостей.
Таким чином, економічні показники, оптимізуючи соціально-економічний рівень регіонів, не відображають характер розвитку в них туризму. Рівень туризму корелюється тільки з ємністю туристсько-рекреаційних ресурсів і рівнем розвитку матеріально-технічної бази обслуговування. Це пов'язане з тим, що кількість й якість виробленого туристичного продукту залежить від поточних запитів споживачів.
Рівень розвитку туризму залежить від ряду факторів, які можуть бути різними по силі, тривалості та напряму дії. Тому виявлення, облік та аналіз цих факторів в плануванні та прогнозуванні є важливою задачею забезпечення стійкого розвитку туризму в регіоні..
Туризм як соціально-економічна система здатний еволюціонувати з одного виду в інший, зокрема, в такий, при якому ресурси, що споживані, відновлюються, заміняються на інші, мінімізується їх використання, якщо розвиток неможливий без ресурсів, що не відновлюються (наприклад, екологічний туризм, доля якого сьогодні складає 40% від усіх видів туризму), Головна його характеристика - здатність ефективно використовувати, автономно змінювати види ресурсів свого розвитку, раціональні структури виробництва та споживання.
Стійкий розвиток туризму - це створення умов з обліком дії зовнішніх і внутрішніх факторів, що забезпечують покращення характеристик системи туризму при досягненні мети, що динамічно змінюється, у межах припустимих лімітів росту (або обмежень -економічних, екологічних, політичних). При цьому до важливих показників можна віднести: кількість туро-днів, число прибуттів на 1 кв. км. дестинації, на одного жителя туристського регіону, на одне місце у засобах розміщення кількість місць в готелях на 1 кв. км. площі регіону.
Певну нестійкість має люба модель розвитку. Але відповідно до концепції стійкого розвитку щодо організації та проведенні відпочинку туристом, а також щодо організації, плануванню та прогнозуванню туристичної діяльності як на рівні підприємства, так і на рівні регіональному, принципово важливим є характер, розмір та період проявлення нестійкості. Тому необхідно проводити моніторинг по виявленню и визначенню відхилень, що не руйнують систему, на які впливають різні фактори, що впливають на стійкість розвитку як окремого елемента, так і усієї системи.
В процесі розробки регіональної програми розвитку туризму необхідно ураховувати всю сукупність зовнішніх і внутрішніх факторів, що визначають пріоритети и перспективи розвитку туризму на певній території.
На рис.1 надано фактори, що впливають на стійкий розвиток туризму в регіоні, а також їх взаємозв'язок: прямий та зворотній зв'язок зовнішніх (екзогених) та внутрішніх (ендогених) сил, що впливають на розвиток туризму в регіоні, а також фактор часу - сезонність.
Рис. 1. Класифікація соціально-економічних факторів, що впливають на стійкий розвиток туризму в регіоні.
Зовнішні фактори не залежать від туристичної системи регіону, формують умови розвитку туризму, стимулюють та стримують його. Основним зовнішнім фактором є територія, що уявляє собою соціально-економічний простір, у якому розвивається туризм.
Природні, кліматичні, географічні та культурно-історичні фактори є визначними при виборі туристами того чи іншого регіону для відвідування і впливають на темпи, масштаби та напрями розвитку туризму, тобто ці фактори визначають туристичний потенціал і аттрактивність регіону.
Важливим фактором, що впливає на розвиток туризму в регіоні, є екологічний, він визначає, наскільки турист задоволений мандрівкою, відпочинком завдяки комфортності, рівня гостинності, безпеки та оздоровлення.
Вплив економічних і фінансових факторів на сферу туризму (зміни економічної ситуації, рівня доходів населення та безробіття) обумовлено тим, що між тенденціями розвитку туризму і економіки регіону є тісний взаємозв'язок. Як правило, територія з розвинутою економікою є лідером у розвитку туризму.
Серед соціальних факторів, перш за все, необхідно відмітити зростання вільного часу у населення, що в сполученні з ростом рівня життя означає приток нових потенційних туристів, підвищення рівня їх освіти, культури, естетичних потреб. Для розробки регіональних програм розвитку туризму необхідно знати загальний бюджет вільного часу різних соціальних груп, структуру цього часу, зміст і динаміку орієнтацій реального і потенційного споживання туристичних послуг.
Постійний вплив на розвиток туризму здійснюють демографічні фактори. Найбільша активність до активних форм туризму проявляється у осіб віком 18-30 років. Пік загальної туристичної активності у людей спостерігається при досягненні 30-50 років.
Значний вплив на стійкий розвиток туризму здійснюють політико-правові фактори: політична ситуація в регіоні, політика відкритих кордонів, пом'якшення адміністративного контролю в сфері туризму, податкова та фінансова політика.
На розвиток туризму впливають і техніко-технологічні фактори, пов'язані з НТП. Відкриваються можливості для удосконалення та виробництва нових послуг: підвищення швидкості, комфортабельності транспортних засобів; безпеки перевезень і таке інше. Організація туристичних відвідувань неможлива сьогодні без використання інформаційних технологій.
Внутрішні фактори формують сферу туризму та безпосередньо діють у цій сфері:
- матеріально-технічні, пов'язані з розвитком засобів розміщення, транспорту, підприємств громадського харчування, рекреаційної сфери, роздрібної торгівлі і т.д.;
- попит, пропозиція та розповсюдження турпродукту;
- поглиблення сегментації ринку;
- обмеження монополізації у сфері;
- удосконалення засобів і методів масової інформації та зв'язків з громадськістю у просуванні, рекламі та реалізації турпродукту;
- підвищення професійного рівня робітників у туризмі;
- розвиток власного туристичного бізнесу.
Усі ці фактори поділяються на екстенсивні та інтенсивні, які можуть впливати як позитивно так і негативно на розвиток туризму. До екстенсивних факторів відносяться: зростання чисельності робітників; збільшення кількості матеріальних ресурсів, що залучаються у обіг; будівництво нових об'єктів туризму. Інтенсивні фактори - підвищення кваліфікації персоналу; розвиток професійно-кваліфікаційної структури на основі результатів НТП; підвищення рівня культури та якості обслуговування; раціональне використання природних ресурсів; технічне удосконалення матеріальної бази.
До стримуючих факторів відносять: економічні кризи; політичну нестабільність; інфляцію; безробіття; криміногенні обставини; екологічне середовище.
Особливе значення у розвитку туризму має такий фактор як сезонність - це спроможність туристичних потоків концентруватися у певних місцях протягом невеликого періоду часу. Сезонність можливо згладити за рахунок диверсифікації туристичних послуг, що дає великий економічний ефект та дозволяє підвищити строки експлуатації матеріально-технічної бази, а також ступень використання праці персоналу протягом року і дохідність підприємств туризму.
Висновок. Як висновок, туризм інтенсивніше розвивається у регіонах, де стабільна політична, соціальна та економічна ситуація, а також багата соціально-культурна інфраструктура. Фактори і умови, що впливають на стійкий розвиток туризму в певній географічній зоні, охоплюють різні види людської діяльності та багато галузей народного господарства, вони взаємопов'язані і повинні ураховуватися при плануванні подальшої діяльності туристичної сфери у регіоні.
Література
1. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. - Чернівці: Зелена Буковина, 2003. - 312 с.
2. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристські ресурси України: Методологія та методика аналізу, термінологія, районування: Монографія. - К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2001.- 395с.
3. Дядечко Л.П. Экономика предприятий туристического бизнеса. - Донецк, 2003.-172с.
4. Статистичний щорічник Луганської області в 2007 p. - Луганськ, 2008.- 407с.
Понравилось? Тогда подписывайтесь на новости сайта в соцсетях ВКонтакте
|
