В сучасних умовах функціонування вітчизняних підприємств розширюється роль та зростає значення бюджетування не тільки як системи планування показників фінансових результатів діяльності, а й як засобу прогнозування можливих причин та наслідків їх невиконання, а також планування можливих відповідних способів коригування бюджетів, необхідність яких обумовлюється змінами параметрів факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, що, за своєю суттю, є управлінням ризиками.
Поряд з численними дослідженнями, присвяченими загальним методологічним аспектам даної проблеми, подальшої розробки потребують питання галузевих особливостей в управлінні ризиками, в діяльності санаторно-курортних закладів зокрема.
На основі вивчення різних підходів, нами запропоновано класифікацію ризиків з позицій бюджетування, сформовану в залежності від ступеня впливу ризиків на економічну ефективність діяльності підприємства. (рис. 1)
Рис. 1. Класифікація ризиків з позицій бюджетування за ступенем їх впливу на економічну ефективність
В проведеному дослідження значну увагу приділено ризикам, сферою впливу яких є операційні цілі підприємства, а саме ризики визначення планових та прогнозованих показників, що обумовлюються точністю управлінської інформації та точністю прогнозів впливових параметрів зовнішнього середовища, адекватністю експертних оцінок. Ризики планування можуть деталізуватись на ризики, спричинені неефективною політикою ціноутворення - ризики втрати споживачів внаслідок підвищення цін з метою «захоплення» споживчого надлишку та збільшення прибутків або ризики втрати прибутків внаслідок встановлення низьких цін і, таким чином, скорочення надлишку виробника; в т.ч. ризики, пов’язані із застосуванням (або не застосуванням) системи знижок та надбавок; ризики, спричинені неефективною збутовою політикою - ризики втрат більш прибуткових споживчих сегментів внаслідок вибору менш прибуткового сегменту, наприклад, соціальних фондів, як прояв несхильності санаторно-курортного підприємства до ризику; ризики неефективної системи оплати праці - ризики прийняття неефективних управлінських рішень внаслідок неадекватної оцінки соціально-економічної ситуації, спричинені асиметрією інформації, що може виникнути внаслідок слабкої мотивації виконавців та ін.
В свою чергу, точність планів та прогнозів підприємства виступає провідним фактором ризиків, що підтверджується рядом науковців. Так, Райзберг Б.А. розглядав ризик як загрозу того, що економічний суб’єкт матиме втрати у вигляді додаткових витрат понад передбачені прогнозом, програмою дій або отримає доходи нижчі тих, на які він розраховував [1]. Стоянова Є.С. визначає ризик як ймовірність виникнення збитків або недоотримання доходів порівняно з прогнозованим варіантом [2]. Ковальов В.В. розглядає ризик як ступінь варіабельності доходу, що може бути отриманий завдяки володінню певним видом активів [3].
За результатами аналізу показників виконання планів з обслуговування 29 санаторіїв та санаторних об’єднань України (за даними 2006 р.) було виявлено, що відхилення фактичних показників обслуговування (виражених в кількості чоловік) від планових склало від 1,6% до 95%; відхилення показників обслуговування, виражених в кількості проведених ліжко-днів - від 0,1% до 61,4%; значення відсотку невиконання планів доходів дещо нижчі та змінювались від 0,9 до 57,6%; відсоток невиконання планів прибутків змінювався від 2,2% до 250%. Найменші відхилення фактичних значень від планових мають показники доходів та ліжко-днів (19%), найбільше середнє значення відхилення фактичних значень від планових має показник прибутків (150,3%). На підставі кореляційного аналізу було виявлено, що відсутній лінійний статистичний зв’язок між відсотками відхилень фактичних даних від планових таких показників, як доходи та прибутки (коефіцієнт кореляції - 0,06), тобто точність планів доходів не завжди означає точність планів прибутків, і навпаки.
Результати проведеного аналізу свідчать про наявність неефективних систем короткострокового планування в ряді санаторіїв; неефективними прийнято вважати такі системи, за яких відхилення фактичних результатів від запланованих складає 20-30% та більше, адже невиконання бюджетів виробництва (в нашому випадку - надання санаторно-курортних послуг), доходів та прибутків може привести в кінцевому підсумку до невиконання стратегічних та тактичних планів розвитку. Це також підтверджує те, що система оперативного управління підприємством є джерелом фінансового ризику.
З метою управління зазначеними ризиками, на нашу думку, доцільно впроваджувати відомі методи ухилення, локалізації, дисипації та компенсації ризиків [4], а також такі заходи, як:
- інтеграційний розподіл відповідальності між партнерами з надання послуг, якими на вітчизняних санаторно-курортах комплексах є підприємства харчування та розміщення, лікувально-діагностичні підрозділи, заклади культурно-побутового обслуговування та ін.;
- впровадження системи критеріїв адаптивності та заходів адаптації для різних стадій життєвого циклу бюджетування діяльності санаторно-курортних закладів, з урахуванням сезонності функціонування;
- диверсифікація видів діяльності, ринків збуту, зон господарювання;
- активний, цілеспрямований («агресивний») маркетинг»;
- визначення та додержання пріоритетів видів діяльності;
- визначення стратегічних, тактичних та операційних цілей, що можуть мати особливі режими фінансування.
- використання трансфертного ціноутворення в практиці співпраці закладів, що входять до єдиного санаторно-курортного комплексу;
- впровадження елементів спільної діяльності.
Таким чином, впровадження зазначених заходів, доповнених методами управління ризиками інших двох рівнів (рис. 1), сприятиме підвищенню ефективності бюджетування та управління діяльністю підприємств санаторно-курортної галузі за рахунок забезпечення керованості ситуацій ризику.
Література
1. Райзберг Б.А. Предпринимательство и риск. - М.: Знание, 1992. - 47с.
2. Бендиков М.А. Экономическая безопасность промышленного предприятия в условиях кризисного развития // Менеджмент в России и за рубежом. - 2000. - №1. - С.17-29.
3. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. - М.: Финансы и статистика, 1995. - 432с.
4. Качалов Р.М. Управление хозяйственным риском. - М.: Наука, 2002. - с.91
Понравилось? Тогда подписывайтесь на новости сайта в соцсетях ВКонтакте
|
